ВІННИЧЧИНА - ПЕРЛИНА ПОДІЛЛЯ

ВІННИЧЧИНА - ПЕРЛИНА ПОДІЛЛЯ

 

 

...Величезна територія в центрі Європи. В різні часи її називали по - різному. А ось уже п'ять століть за нею закріпилася назва Україна, серцем якої є Вінниччина. Це багатющий і водночас мало відомий для пересічного громадянина край, де, попри всі суспільні зміни, мирно вживаються залиш­ки патріархальних традицій та сучасний прогрес.

Вінниччина - це частина подільського краю, історія якого розпочинається ще в ХІІ столітті, коли північна частина сучасної Вінницької області входила до складу так званої Болохівської землі. В часи монголо-татарської навали вперше з’являється назва Поділля.

Це земля сивих легенд і мелодійних пісень, земля споконвічних хлібо­робів - спадкоємців традицій працьовитих трипільців, войовничих скіфів і мужніх сарматів, мудрих слов'ян та поборників справедливості - козаків. Благословенний Богом вінницький край заворожує спокійною красою крає­видів, щедрим убранством родючої землі, джерельними водами, смарагдо­вими лісами, розлогими нивами. З Літина до Немирова подорожуючих суп­роводжують вікові липи, посаджені ще за часів Катерини II. Деякі вчені стверджують, що перші переселення народів, які несли елементарні знан­ня землеробства, розпочалися саме з Поділля.

Наче невеликі острівки минувшини - стародавні кургани та городища, палаци, церкви, костели, залишки колишніх оборонних споруд, пам'ятни­ки видатним землякам, які звеличили цей край, місця славних перемог відважних синів українського народу, що дійшли до нас крізь віки, аби дивувати і захоплювати нащадків своєю величчю, красою та неповторністю витворів як самої природи, так і людського генію.

У центральній частині Поділля збереглися прадавні ліси, серед яких - Чорний ліс, що у давнину тягнувся від Дніпра до Франції.

Територія Вінницької області досить різноманітна. На північному ру­бежі є ознаки полісся, потім воно плавно переходить у лісостеп, а поблизу Вінниці, у так званому «золотому трикутнику», вміст гумусу сягає п'яти відсотків. Південна частина області переходить у степ, який тягнеться аж до Чорного моря. Клімат краю - помірний. Але за останні тридцять років він почав помітно змінюватися. Найбільшу річку, Південний Буг, яка протікає через область, наші предки нарекли Богом.

 

 

 

Археологічні розкопки свідчать про те, що прадавні поселення на те­риторії області існували ще за часів палеоліту, неоліту, трипільської куль­тури, доби міді та бронзи, скіфських часів, зарубинецької та черняхівської культур. Віднайдено поселення древніх руських городищ. На Поділлі вияв­лено і доведено факт, що вже п'ять століть до нашої ери люди, які населяли цю територію, споруджували двоповерхові будинки, планували забудову, спільно господарювали, торгували зерном.

Коли в центральну частину Європи посунули орди монголів, то вони, практично, не зачепили подільської житниці, пройшовши північними рубежами.

Згодом мирне і працелюбне населення Поділля перейшло під опіку галицько-волинських князів, з якими вело перманентну боротьбу, опираю­чись центральній владі. Проте, подоляни досить приязно зустріли литовських князів, які не нав'язували своєї волі ні у вірі, ні у суспільно-політич­ному устрої. Згодом і самі литовці перейняли культурне надбання підкоре­них і розчинилися в місцевому населенні, залишивши по собі окремі вкрап­лення у прізвищах та назвах населених пунктів.

Якраз у цей період активно зводять міста-фортеці, серед яких - Вінни­ця. В історичних документах це місто вперше згадується у 1363 році, коли литовський князь Ольгерд, захопивши територію Поділля, подарував його братам Коріатовичам.

Після розпаду Золотої орди і занепаду Великого князівства Литовсько­го на подільський край починають набігати племена, які поселилися в північному Причорномор'ї та Криму. Це сприяло виникненню на тодішній Брацлавщині самооборони - прообразу подільського козацтва. Вінниця однією з перших отримала Магдебурзьке право.

Польська експансія Поділля відбилася на настроях населення, яке одно­часно було змушене протистояти ординцям та панству. Не дивно, що на ці землі, де панував дух свободи, прийшов славний сотник Северин Наливайко і підняв на збройний виступ селянство та міщанство. Подоляни брали участь у всіх козацьких війнах, а в окремий період, у часи Богдана Хмельницького, під проводом брацлавського полковника Данила Нечая воювало понад со­рок тисяч озброєного селянства. Вінниччина пам'ятає чимало героїв, однак, такою фантастично потужною постаттю, як Кальницький (Вінницький) пол­ковник Іван Богун, мало хто може похвалитися. Неперевершений тактик і стратег, засновник армійської розвідки на сучасний лад, унікальний майстер оборони та несподіваного удару мінімальними силами, учасник усіх баталій з 1648 року і до своєї смерті, Богун уславився незалежною позицією.

На Поділлі зажив слави селянський ватажок Максим Кривоніс, а його перемога над військом Яреми Вишневецького, поблизу села Махнівки (нині - село Комсомольське) - одна із сторінок мужності національної бо­ротьби проти поневолювачів. На території Вінниччини, поблизу урочища Батіг, відбулася ще одна битва, яку порівнюють з перемогою Ганнібала. Це був початок занепаду доти найпотужнішої європейської армії - польського війська. У ті роки увінчали себе славою та нескореністю козаки Буші.

Затяжна війна примусила значну частину селян покинути рідні місця й податися на Слобожанщину. Однак, ті, хто залишився, продовжували бо­ротьбу. Одне повстання змінювалось іншим. Народжувалися нові герої (Ва­силь Дрозденко, Семен Палій, Андрій Абазин, сотник Верлан). Але сили були нерівними. Навіть повстанці Максима Залізняка та Івана Гонти вже не могли відродити колишнього піднесення національно-визвольної боротьби.

У XVI-XVII століттях царська Росія остаточно закріпачує селян і колишніх козаків Поділля та передає ці землі у власність окремим польським родам і дворянству. Аби не допустити повстання, на цій території царизм тримав великі військові формування. У Тульчині збиралися декабристи, бував поет Олександр Пушкін. У різні роки край відвідували, або проживали, художник Тропінін, письменники Котляревський, Словацький, Стороженко. В цьому краї народилися Степан Руданський та Анатолій Свидницький. На Поділлі розпочала свою літературну діяльність Марко Вовчок, а згодом, після Кримської війни, в рідні Ометинці повернувся прославлений герой Петро Кішка.

У XIX столітті розпочинається масове будівництво маєтків, чимало з яких збереглися й донині. Одночасно розвивалась мануфактура, будували заводи та фабрики. Особливо стрімкого злету подільський край набрав з прокладанням залізниці, що з'єднала його з Києвом та портовим містом Одесою, а згодом - Львовом.

Дев'ятнадцяте століття започаткувало славу Поділля як одного з най­більших регіонів у Російській імперії, який вирощував цукрові буряки, ви­робляв цукор. Для Вінниччини ця галузь залишається пріоритетною і нині.

Вінниця відома тим, що в 1913 році у місті було започатковано трам­вайне перевезення, діяли електростанція, водогін та водовідведення, стрімкими темпами велося будівництво.

Чимало тогочасних споруд зберег­лися й донині. Вони вражають своєю неповторною архітектурою. Це заслу­га міського голови М. Оводова та зодчого Г. Артинова.

 

Центральна частина міста пронизана мережею підземних ходів, але це історичне минуле ще ніхто не вивчив.

27 лютого 1932 року в зв’язку з введенням в Україні обласного територіального поділу було утворено Вінницьку область з відповідними обласними органами управління.

Перша світова війна порушила патріархальний спокій і поступальний розвиток. Вінниця та Жмеринка стали одними з ключових міст України для ворогуючих сторін. Національна влада не вистояла у цьому протистоянні і відійшла, як виявилося, на багато десятиліть. Масова колективізація, голо­домор та Велика Вітчизняна війна назавжди записали в історію Вінниччини трагічні сторінки. Страшно визнавати, але у довоєнні роки радянська влада знищила більше вінничан, ніж їх загинуло на фронтах Другої світової війни та примусово було вивезено на каторгу в Німеччину. Окремі села вимирали і зникали з лиця Землі. У цей період з ворогом, на тимчасово окупованій території, воювали прихильники як комуністичної, так і національної ідей. Уродженці Вінниччини Василь Порик і Микола Буянов - національні герої Франції та Італії. Танкіст Іван Бойко та генерал Іван Черняхівський стали двічі Героями Радянського Союзу.

Повоєнний період характеризувався в першу чергу як відбудовчий для сільського господарства. Саме на цю галузь влада робила ставку, розвиваючи переробні підприємства. Лише через двадцять років у Вінниці почали зводити сучасні, як на той час, заводи, що орієнтувалися на військовий комплекс. Однак, з відмовою від гонки озброєнь наприкінці двадцятого - на початку двадцять першого століть вони швидко занепа­ли і зникли. У 60-ті роки минулого століття у древньому містечку Ладижин збудували потужну теплову електростанцію. Через область прокладе­но газопроводи «Дружба», «Уренгой-Помари-Ужгород» і «Дашава-Київ», лінії електропередач ЛЕП-750 і ЛЕП-350, нафтогін «Одеса-Броди».

Нині на Вінниччині функціонують і відкриваються сучасні підприємства. Особливо важливе місце в економіці займають українська горілчана компанія

«Nemiroff», ТОВ «Аграна Фрут Україна», лідер кондитерської галузі фабрика корпорації «Рошен». Продукція м'ясо-молочних підприємств та консервних заводів відома далеко за межами України. В обласному центрі працюють такі державні підприємства як «Форт», що виготовляє стрілецьку зброю, і картографічна фабрика. Завод «Кристал» відомий у всьому світі виробами з дорогоцінних каменів та золота.

В області створе­на сучасна фінансово-банківська система, функціонує аеропорт.

Чимало навчальних закладів Вінниччини готують різноманітних спеціалістів. Славу Вінниці принесли національні медичний та технічний університети. Тут навчаються чимало студентів з різних країн світу. З 1912 року педагогів готує Вінницький державний педагогічний університет імені Михай­ла Коцюбинського. Тисячі студентів здобувають знання в національному аг­рарному університеті і торговельно-економічному інституті. У ряді райцентрів, таких як Бар, Тульчин, Погребище, Могилів-Подільський, Гайсин, Бершадь, впродовж десятиліть функціонують середні спеціальні навчальні заклади.

На початку минулого століття Вінниця приваблювала театральні групи. Тут був збудований один з найкращих в Україні театрів. Нині він носить ім'я видатного діяча сцени Миколи Садовського.

 

 

У подільському місті народився і діяв упродовж трьох років знаний у світі київський театр імені Івана Фран­ка. В ньому працювали Амвросій Бучма, Гнат Юра, Мар'ян Крушельницький та ряд інших уславлених акторів. З медичних закладів славу місту принесли лікарні імені Миколи Пирогова, заснована талановитим хірургом Л. Малиновським, та психіатрична, імені академіка О. Ющенка.

На Вінниччині є чимало музеїв. У садибі Вишня, що у Вінниці, останні 20 років свого життя провів видатний хірург і анатом, громадський діяч і педагог  М. Пирогов.

 

 

 Нині тут функціонує національний музей-садиба, й у склепі вже 120 років поспіль зберігається забальзамоване тіло вченого. Музей відноситься до найважливіших об’єктів культурної спадщини України і занесений до Державного реєстру пам’яток історії та архітектури національного значення. Його меморіальний парк є пам’яткою садово-паркового мистецтва. У музеї проходять виїзні сесії Академії медичних наук, Пироговські читання, з’їзди, наукові конференції. Тут щороку бувають туристи зі всього світу.

У селі Тиманівка Тульчинсь­кого району функціонує музей видатного російського полководця О. В. Суворова.

 

 

Туристи неодмінно відвідують ставку Гітлера «Вервольф», яка розташована по­близу обласного центру, в селищі Стрижавка.

У Могилів-Подільському знахо­диться єдиний в Україні музей витинанки.

В обласному центрі діють і постійно поновлюють свої експозиції обласний краєзнавчий та художній музеї. Тут зберег­лася хата, де розміщений Вінницький літературно-меморіальний музей-садиба письменника Михайла Коцюбинського.

 

 

Є ще музей «Мій край - Поділля». У селі Дяківці, що по дорозі на Хмельницький, діє музей письменника Михайла Стельмаха. В селі Заболотне Крижопільського району вдячні земляки облаштували садибу великого вченого-мікробіолога Данила Заболотного. В музеї «Літературна Немирівщина» є експозиція про письменницю Марко Вовчок. Наприкінці XIX століття в маєтку Надії фон Мекк (м. Браїлів) проживав і плідно трудився композитор Петро Чайковський. Багато гостей краю відвідують Вороновицький музей історії авіації та космонавтики імені Олександра Можайського, що розмістився у вишуканому маєтку Грохольських-Можайських у селищі Вороновиця, поряд з обласним центром. Тут видатний вчений збудував і випробував перший у світі прообраз літака. Цікаво, що у Вінниці є ще військово-історичний музей під відкритим небом. Він розміщений при штабі Повітряних Сил Збройних Сил України.

В обласному центрі діють академічний міський хор «Вінниця» під керівництвом народного артиста України В. Газінського, академічний камерний оркестр «Арката», зразкові ансамблі танцю «Радість» і «Барвінок». До послуг професій­них та аматорських колективів - кіноконцертні зали «Райдуга», «Плеяда», Центр дозвілля Повітряних Сил Збройних Сил України. Тут щороку проводять різні конкурси та фести­валі, серед яких зажили слави джазовий, авторської пісні та спортивно-козаць­кий. Культурно-мистецьким надбанням краю є всеукраїнські свято сатири і гу­мору імені Степана Руданського.

Однією з найбільших в Україні є уні­версальна наукова бібліотека імені К. Тімірязєва. В її фондах зберігається май­же 1 млн. книг, документів, періодичних видань. Сприяє розвитку зв'язків між країнами міжнародна громадська організація «Україна-Польща-Німеччина».

Окраса обласного центру - міський парк культури і відпочинку імені Горького та парк «Дружба», ботанічний сад та природні масиви - П'ятничанський і Сабарівський ліси. На околиці міста облаштовано зоопарк, а в лісомисливських угіддях бажаючі можуть придбати ліцензії на полювання лося, кабана, зубра чи іншу дику живність. Про непересічну історичну по­стать графа Миколи Ігнатьєва добре знають у Болгарії, бо якраз він пода­рував південним слов'янам свободу від турецького поневолення. На Поділлі, в селі Круподеринці Погребищенського району, був його маєток, і досі стоїть неперевершена за своєю архітектурою церква. Тут покоїться прах відомого генерала. Неможливо не згадати про вклад у розвиток української культу­ри княгині Щербатової, котра тривалий час мешкала в Немирові. Вона опі­кувалася громадою, збудувавши школу та лікарню, власним коштом на­вчала найталановитіших селянських дітей. Нині в палаці неокласичної ар­хітектури діє санаторій «Авангард».

Село Клембівка Ямпільського району відоме у світі вишивальницями. У свою чергу, мешканці села Новоселівка Гайсинського району бережуть і примножують традиції братів Герасименків, які відродили подільське гончарство.

Найбільше багатство Вінниччини - людський потенціал. Тут живуть і трудяться селяни і робітники, працівники освіти, медицини і культури, промисловці, підприємці, представники малого та середнього бізнесу.

Прославили наш край на всю державу і за її межами чотири Герої України. Ім'я Олексія Івановича Порошенка занесене золотими літерами в історію Поділля. Його сподвижницький рух у розвитку сільського гос­подарства і переробної галузі - найяскравіший приклад національного патріотизму. Наслідує О. І. Порошенка ще один Герой України. Це Ста­ніслав Андрійович Войтович. Під його керівництвом успішно функціону­ють агрокомплекс «Зелена долина», молокопереробні та цукровий заво­ди. Герой України Анатолій Мартинович Пачевський, майже півстоліття, керуючи сільськогосподарським підприємством села Радівка Калинівського району, показує приклад справжнього і талановитого господаря землі. Герой України Іван Арсенійович Боримський з села Черепашинці Калинівського району - видатний землероб. До нього їдуть вчитися господарювати на землі з найрозвиненіших країн Європи. Ще одного Героя України, ректора Вінницького національного медичного університету імені М. Пирогова Василя Максимовича Мороза, знають далеко за межами Украї­ни. Випускники цього учбового закладу працюють у 114 країнах. Нині тут навчаються студенти з 64 держав світу.

Вінницька область відома і досягненнями у розвитку фізкультури та спорту. Чимало подолян здобували найвищі відзнаки на світовій спортивній арені. Початок цьому поклала відома веслувальниця Юлія Рябчинська, яка навчала­ся у Вінниці. В останні роки про себе заговорила вінницька школа боксерів. Найвідоміші майстри шкіряної рукавички - Володимир Продиус та В'ячеслав Узєлков. А вінничанка Наталя Добринська стала першою чемпіонкою у багатоборстві на олімпіаді у Пекіні в 2008 році. Вінниця - база з підготовки спортсменів з акробатики. Вінницькі спортсмени є основою збірної команди України з хокею на траві. В нашому обласному центрі зароджується хокей на льоду.

В силу різних обставин, у краї склалася досить строката релігійна ситу­ація. Переважає православна громада. Але поряд вільно почуваються ка­толики, іудеї, протестанти, представники інших конфесій.

На території Вінниччини є двадцять один заказник та десять пам'яток за­гальнодержавного значення. Унікальне - урочище Гайдамацький яр у селі Буша Ямпільського району.

 

 

Це своєрідний геологічний розріз південної части­ни області. Тут можна побачити цікаві форми вивітрювання в пісковиках і вап­няках - чудернацькі скелі, що мають назви «Гриб», «Баран», «Висяча», «Гайдамацька», з печерою і підземними ходами, мальовничі стовпи та колони. В заказнику Терещуків яр (Чечельницький район) зростає релікт відкасник та­тарниколистий, який дійшов до нас з часів третинного періоду, коли на тери­торії України ще панував субтропічний середземноморський клімат. В Іллінецькому районі погляду відвідувачів відкривається астрономічне диво - місце па­діння потужного космічного тіла, що має назву «Іллінецька астроблема».

Одна з візитівок Вінниці - давні Мури. У південно-східній частині краю досі збереглося чимало скіфських курганів. Окремі з них пограбовані, а ті, що вціліли, досліджують вчені-археологи. Найбільшою подією, яка сколихнула світ, став скарб, знайдений Володимиром Прилипком у могильнику біля села Гордіївка Тростянецького району. Знахідка датується XV-X ст. до н.е.

Вінниччина має чим здивувати гостей. Недарма її називають «гірською країною, де немає гір». Особливо це помітно у Придністров'ї: еолові стовпи, скелі-гриби, видуті вітром печери, стрімкі потічки, пороги, є навіть водо­спади.

Не лише в Україні, а й на теренах усієї Європи, Вінниччина славить­ся надзвичайним багатством археологічних пам'яток: під державною охо­роною перебувають понад 1700 пам'яток археології. На околицях села Нагоряни Могилів-Подільського району в природних крейдяних печерах знаходиться унікальна стоянка пізнього палеоліту (40-10 тисяч років до н. е.). В області виявлено понад сотню трипільських поселень, курганів, городищ, вік яких складає від четвертого століття до нашої ери до тринад­цятого століття нашої ери. Прославили подільський край знахідки, вияв­лені в стародавньому кургані біля села Пороги Ямпільського району. В по­хованнях сарматської знаті кінця першого століття нашої ери були знайдені гривна - символ влади, браслет, парадний і портупейний пояси із золотою гарнітурою, меч в оздоблених золотом піхвах, численні прикраси тощо.

Серед археологічних пам'яток національного значення – Свято-Усікновенський  скельний чоловічий монастир, заснований у 1013 році та Немирівське скіфське городище VII-VI століть до нашої ери.

Вінниччина володіє чималими запасами корисних і рідкісних копалин. До складу найбільшої групи входять неметалеві мінерали, а в основному - натуральні будівельні матеріали близько 800 найменувань. Серед них - найбільші в Європі каолінові родовища. На території Мурованокуриловецького району виявлені значні поклади флюориту. Це унікальне родовище здатне повністю задовольнити потреби українських підприємств. В області знаходиться єдине в Європі родовище гранату. В десяти видах мінералів знайдено напівдорогоцінний камінь опал. У різних районах залягають міне­ральні копалини сімнадцяти видів, великі запаси вапняку, граніту, піску та інших мінералів.

Але найбільшим природним багатством краю є найкращі в Європі чорноземи. Площа сільськогосподарських угідь на Вінниччині складає понад два мільйони гектарів, на яких функціонують агроформування та фермерські господарства. За обсягами валового виробництва сільгосппродукції Віннич­чина посідає провідне місце в Україні.

Добре відоме в Україні та за її межами місто-курорт державного зна­чення Хмільник. Ще у сорокові роки минулого століття тут відкрили уні­кальні за своїм складом родовища цілющої мінеральної радонової води. Найпотужнішою оздоровницею курорту є профспілковий санаторій «Хмільник», який здатний одночасно прийняти для лікування і відпочинку 840 осіб. Окрім традиційних для радонових оздоровниць опорно-рухового та неврологічного профілів лікування, у санаторії «Хмільник» мають успіш­ний багаторічний досвід застосування реабілітаційних програм для пацієнтів з церебро-васкулярною патологію, цукровим діабетом, після перенесеного інфаркту міокарда. На Вінниччині також функціонують Військово-медичний клінічний центр, дитячі санаторії та інші оздоровчі заклади.

Окраса південної Вінниччини - ріка Дністер. Свого часу вона була судноплавною аж до села Лядова, куди в давні часи діставалися грецькі мореплавці. У цьому селі є унікальний скельний монастир, заснований Антонієм Печерським в XI ст. Нині тут міститься православний храм. Саме звідси розпочинався «золотий шлях» у північно-східну Європу. Далеко за межами України відомий і скельний монастир у славнозвісній козацькій Буші, де виявлено наскальні малюнки, зокрема, прообраз телевізора. Їх доповню­ють унікальні археологічні та архітектурні пам'ятки. Окрасою цих місць є річка Мурафа з притоками. Любителі екстремальних відчуттів можуть спро­бувати свої сили - це можливість подолати стрімку течію на порогах. А взагалі у краї протікають понад двісті річок, є чимало рукотворних див - ставків, де можна порибалити.

Вагому частку історично-культурної спадщини Поділля складають старовинні палацо-паркові комплекси, що віддзеркалюють різні епохи. Це справжні коштовності, в яких природа, архітектура, образотворче мистецтво поєднані у композиційно цілісний твір. Подільські палаци завжди були осередками найцінніших мистецьких колекцій, своєрідними вогнищами культури.

Серед будівель періоду класицизму вражає велич тульчинського пала­цу Потоцьких (арх. О. Лакруа). Найкращими взірцями стилю ампір є пала­ци у Мурованих Курилівцях та Чорномині Піщанського району (арх. Ф. Боффо). Дуже відома готична вілла Вітославських-Львових у Чернятині Жме­ринського району (арх. Г. Іттар). На Вінниччині можна зустріти і необароко - палац С. Меренга у Старій Прилуці Липовецького району. На рубежі ХІХ-ХХ століть в архітектурі садиб відчувається вплив стилю модерн, чудо­вий взірець якого - будинок адмірала М. Чихачова у селі Митки Барського району. Створення палацових парків і садів на Поділлі пов'язане з твор­чістю видатного паркового архітектора Діонісія Міклера. Серед його на­ступників слід згадати видатного планувальника-пейзажиста Валеріана Кроненберга. Одним з найдавніших парків не лише на Поділлі, а й в Україні в цілому, є Печерський парк у Тульчинському районі.

Вінниця по праву претендує на статус відомого туристичного міста в центральній Україні. Адже, для цього є всі передумови, сьогодні  до обласного центру їдуть гості з усіх куточків країни та з-за кордону. Окрасою і своєрідною візитівкою міста над Південним Бугом є славетна Вінницька вежа – пам’ятка місцевого значення – збудована на початку 1910 року за проектом Г.Г. Артинова.

 

 

Проте, мало хто знає, що будувалася вона як водонапірна і виконувала ці функції до 1920 років. У роки Другої світової війни слугувала спостережним пунктом. І саме над нею 20 березня 1944 року замайорів прапор визволення Вінниці.

Нині тут відкрито Музей Пам’яті, де зібрано матеріали про земляків «афганців». Нещодавно у приміщенні вежі розпочав свою діяльність «Подільській туристично–інформаційний центр», головне завдання якого – допомогти відвідувачу, туристу отримати максимальну інформацію про туристичні, екскурсійні, мистецькі та інші заходи, допомогти в бронюванні готелів, організації харчування, дозвілля. Даний центр забезпечить комфортні умови для перебування гостей і туристів у чудовому місті Вінниця.

Одним з символів міста став плавучий фонтан «ROSHEN». Найбільший у світі річковий світломузичний фонтан на відкритих водоймищах та реконструйована Набережна «ROSHEN» були відкриті 4 вересня 2011 року. Фонтан розташований в руслі річки Південний Буг й має довжину 140 метрів і висоту струменя до 60 м. Використання лазерного проектора з екраном, що складається з водно-повітряної суміші, що розподілена по всій довжині фонтану дозволяє демонструвати на фонтан відео у форматі 3-D. Фонтан занесений до туристичних путівників по Україні.                               

                                                                                              

              

 

Гостинно запрошуємо відвідати подільський край. Ви переконаєтесь, що ця земля свято шанує предків, оберігає минувшину, будує своє май­бутнє. Благословенна Богом, вона насолодить кожного, хто тут побуває, красою, величчю археологічних, архітектурних та культурних пам'яток різних епох, ознайомить з неперевершеними витворами народних майстрів писанкарства, вишивки, гончарства, живопису, нагодує смачними стравами самобутньої подільської кухні, напоїть цілющою джерельною водою. Віннич­чина назавжди залишить у вас незабутні враження!

 

 

 

А.Л. Потучек-Запльська,

завідувач самостійного сектору діловодства

Головного управління Державної казначейської

служби України у Вінницькій області