Сучасна держава не може вважатися по-справжньому розвиненою, якщо її інституції, простори та послуги залишаються недоступними для значної частини громадян. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, понад мільярд людей у світі – близько 15 відсотків населення планети – живуть з тією чи іншою формою інвалідності. В Україні, особливо в умовах воєнного часу, ця проблематика набуває особливої гостроти: тисячі ветеранів та цивільних осіб щодня стикаються з наслідками поранень, контузій та інших травм.
Саме тому Національний тиждень безбар'єрності, який щорічно проводиться в Україні, є не просто символічним заходом, а важливим інструментом суспільного діалогу. Його мета – привернути увагу до потреби формування доступного середовища, рівних можливостей та культури поваги до кожного громадянина незалежно від його фізичних, сенсорних чи когнітивних особливостей.
Державна казначейська служба України, усвідомлюючи свою відповідальність як органу державної влади, активно долучається до реалізації принципів безбар'єрності – від удосконалення інформаційних ресурсів до формування внутрішньої культури людиноцентричної комунікації серед працівників.
Будь-які реформи у галузі доступності починаються зі зміни мови – адже слова не просто відображають реальність, вони її формують. Ключовий принцип сучасної безбар'єрності – «Людина на першому місці». Слово «інвалід» некоректне, оскільки зводить особистість до медичного діагнозу. Правильно – «людина з інвалідністю»: інвалідність є лише однією з рис, а не визначальною характеристикою людини. Вислів «особа з обмеженими можливостями» також є хибним: можливості людини найчастіше обмежує недоступне середовище, а не стан здоров'я.
Відповідно до «Довідника безбар'єрності» та стандарту державної мови «Термінологія безбар'єрності», коректна термінологія є не лише питанням ввічливості, а й правовою вимогою для державних службовців. Оволодіння нею – перший і неодмінний крок до справжньої інклюзії.
Найбільш видимим аспектом безбар'єрності залишається фізична доступність просторів. Пандуси, ліфти, широкі дверні прорізи – ці елементи давно стали стандартом для сучасних установ. Проте існують і менш очевидні, але не менш важливі рішення, які варто знати кожному державному службовцю.
Тактильна плитка – жовті рифлені квадрати на тротуарах і в холах установ – є повноцінною навігаційною системою для людей з порушеннями зору. Поздовжні смуги на ній означають «шлях вільний», а конусоподібні рифи (крапки) сигналізують: «увага, попереду перешкода або поворот». Для людини з порушенням зору ця плитка виконує функцію GPS-навігатора. Тому важливо стежити за тим, щоб на таких доріжках ніколи не розміщувалися рекламні стенди, меблі або будь-які інші предмети.
Символічним, але важливим елементом є й маркування жовтою стрічкою першої та останньої сходинок, а також країв дверних рам. Жовтий колір обраний невипадково: він є останнім кольором спектра, який здатне вловити людський зір перед повною його втратою. Кнопка виклику персоналу при вході до установи – ще один такий елемент. Вона сигналізує, що архітектура поки що не є досконалою, і заклад готовий надати персональний супровід кожному, хто його потребує.
Безбар'єрність – це далеко не тільки пандуси та широкі двері. Існує цілий пласт невидимих, ментальних бар'єрів, які можуть зробити перебування в установі надзвичайно складним для окремих категорій громадян.
Поняття «сенсорне перевантаження» описує стан, коли надмірна кількість подразників – надто яскраве освітлення, гучна фонова музика, великий масив тексту на сторінці — стає справжнім бар'єром для людей з розладами аутичного спектра, людей після контузій або черепно-мозкових травм. Для наших ветеранів та їхніх родин це щоденна реальність.
У відповідь на цей виклик окремі установи світу вже запровадили практику «тихих годин», спеціально відведеного часу, коли вимикається фонова музика, якщо така є, приглушується освітлення і персонал переходить у спокійніший режим спілкування. Такий підхід не потребує значних фінансових витрат, але суттєво підвищує рівень комфорту для широкого кола відвідувачів – не лише тих, хто має офіційний діагноз.
Проста зміна дизайну документів і вебсторінок – зменшення кількості тексту на екрані, використання чіткіших шрифтів, логічна структура інформації – також є проявом ментальної безбар'єрності. Це стосується безпосередньо роботи органів державної влади з документами та комунікаціями.
Цифрова трансформація державного управління відкриває безпрецедентні можливості для забезпечення доступності послуг. Водночас вона може створювати нові бар'єри, якщо розробляється без урахування потреб людей з різними формами інвалідності.
Шрифт Брайля, видатне досягнення людської думки, є не просто системою крапок. Це повноцінний код, що дозволяє записувати складні математичні формули, нотний запис та будь-які інші спеціалізовані тексти. На багатьох сучасних банкнотах, у тому числі на українських гривнях, передбачені спеціальні рельєфні елементи – крапки та тире, що дозволяють людям з порушеннями зору ідентифікувати номінал купюри на дотик. Різний розмір банкнот різного номіналу також є елементом фінансової доступності.
Сучасні смартфони оснащені функцією «Опис зображення»: якщо надіслати фотографію документа незрячій людині, штучний інтелект прочитає текст і опише зображення вголос. Нейромережі здатні в реальному часі перетворювати усне мовлення на текст на екрані – і навпаки, озвучувати написане. Це означає, що людина з порушенням слуху або зору може брати повноцінну участь у нарадах, оперувати документами та надавати послуги нарівні з іншими.
Окремої уваги заслуговують застосунки, де через відеозв'язок небайдужі люди допомагають незрячим «побачити» номер кабінету, прочитати термін придатності ліків або орієнтуватися в незнайомому просторі. Це живий приклад того, що цифрова безбар'єрність – не абстракція, а конкретна допомога конкретній людині тут і зараз.
Одним із найпотужніших аргументів на користь інвестицій у безбар'єрність є так званий «ефект універсального дизайну»: рішення, створені для людей з інвалідністю, виявляються зручними і вигідними для значно ширшого кола користувачів.
Понад 80 відсотків людей, які вмикають субтитри у відеоконтенті, не мають жодних порушень слуху. Ми користуємося субтитрами в громадському транспорті, коли не маємо навушників, у шумних приміщеннях, при перегляді відео іноземними мовами або просто для кращого сприйняття складних термінів. Те, що колись створювалося як спеціальний інструмент для людей із вадами слуху, стало абсолютним стандартом споживання контенту в соціальних мережах.
Подібна логіка простежується у всій історії технологій. Клавіатура – один із найпоширеніших пристроїв у світі – з'явилася завдяки спробам Пеллегріно Туррі у 1808 році створити друкарську машинку для незрячої жінки, щоб та могла писати листи. Гнучка трубочка-соломинка для напоїв із гофрованим вигином була винайдена для полегшення пиття пацієнтів у лікарнях – і стала повсюдно популярною.
Провідні компанії світу давно усвідомили цю закономірність і створили окремі департаменти безбар'єрності, виходячи з простого принципу: якщо продукт зручний для людини з інвалідністю, він буде вдвічі зручнішим для всіх решти.
Безбар'єрність в Україні – це чітко визначений правовий обов'язок держави. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю та взяла на себе зобов'язання забезпечити повну участь осіб з інвалідністю в усіх сферах суспільного життя. На виконання цих зобов'язань В Україні затверджено «Національну стратегію із створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року», яка передбачає досягнення 100-відсоткової доступності державних послуг для всіх категорій громадян. Реалізація стратегії охоплює фізичне середовище, цифрові сервіси, освіту, охорону здоров'я та культуру.
Державна казначейська служба України послідовно впроваджує принципи безбар'єрності у свою діяльність, розуміючи, що доступність фінансових послуг держави є необхідною умовою ефективного функціонування всієї бюджетної системи.
Робота ведеться над адаптацією інформаційних ресурсів та офіційних комунікацій відповідно до стандартів доступності – використання коректної термінології, спрощення мови документів, забезпечення доступності для людей з різними порушеннями. Зокрема, вебпортал Казначейства та вебсайт Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Казначейства розроблено на принципах простоти, логічності та доступності для усіх громадян, включаючи людей із вадами зору. Ресурси оптимізовано для використання на смартфонах та планшетах, поширення контенту в соціальних мережах. На вебпорталі Казначейства створено та впроваджено сервіс подання звернень у безбар’єрному форматі, який передбачає можливість подання звернень альтернативними способами, зокрема з використанням жестової мови, аудіо- та відеозапис, що сприяє підвищенню доступності для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення. Відповідний сервіс розміщено у розділі «Для громадськості» у рубриці «Звернення громадян та запити на інформацію» - підрубрика «Безбар’єрне звернення» або доступний з головної сторінки через сервіс «Запитайте Казначейство». Також Казначейство рекомендує працівникам та громадянам ознайомитися із матеріалами «Довідника безбар'єрності» та стандартом державної мови «Термінологія безбар'єрності», а також переглянути освітній серіал «Публічна служба без бар’єрів» та дотримуватися коректної термінології у професійній діяльності.
Беручи участь у Національному тижні безбар'єрності, Казначейство підтверджує: безбар'єрність – це не разова акція і не данина моді, а системний підхід до організації державної служби, що відповідає найвищим стандартам поваги до людської гідності.
Безбар'єрність – це багатовимірне поняття, що охоплює фізичну доступність просторів, коректність мови та термінології, чутливість до ментальних особливостей людей, цифрову інклюзію та правову рівність. Вона є не витратами, а інвестицією у суспільну злагоду, ефективність державного управління та людську гідність.
Національний тиждень безбар'єрності – нагода не лише підвищити обізнаність, а й зробити конкретні кроки: переглянути власну мову спілкування, ознайомитися з нормативними документами, пройти навчання та, головне, – змінити ставлення. Бо справжня безбар'єрність починається не з пандусів, а зі свідомості.
