Київщина - молодий та древній край

Київщина – край, що має глибоке і давнє коріння. Якщо Київ вважають серцем України, то Київщина – це її душа. Київська область як адміністративно-територіальна одиниця сформувалася в лютому 1932 р. розташована на півночі в басейні Середнього Придніпров’я в зоні Полісся і лісостепу.

Більша частина області знаходяться на Правобережній Україні. На заході вона межує з Житомирською, на південному заході – з Вінницькою, на сході з Чернігівською і Полтавською, на півдні – з Черкаською областями України, а на півночі з Гомельською областю Білорусі. Поверхня більшої частини Київщини – хвилясто-рівнинна, помережана річковими долинами, ярами і балками. На сході області простягається Придніпровська низовина, де переважають піщані та піщано-глинисті поклади.

На півдні й південному заході Київщини – Придніпровська височина (абсолютна висота – близько 283 м); в її основі залягають тверді кристалічні породи. В області налічується понад 500 джерел мінеральних вод. Цілющі радонові води Миронівки і Білої Церкви знайшли застосування в медицині. Клімат – помірно-континентальний, м’який, з достатнім зволоженням середня річна температура становить +7,2 °С. Середня кількість опадів – 500-600 мм за рік. У цілому кліматичні умови сприятливі для відпочинку. Весною подорожній насолоджується свіжістю першої зелені, спостерігає цнотливе цвітіння квітів, улітку з розбігу пірнає в сині води річок і смакує ягодами та фруктами.

Більшість осінніх днів теплі й сухі – тож можна сміливо вирушати в туристичні подорожі, а взимку впіймати ледь чутний дзвін сніжних пагорбів Київщини.

Найважливіша водна артерія області – Дніпро. У нього впадають притоки: Ірпінь, Тетерів, Стугна, Десна, Трубіж, Прип’ять. Загалом  по території області протікає 177 річок. Привабливими для відпочинку є 55 водосховищ, найбільші з яких – Київське й Канівське, та 2383 озер.

На північ від Києва ростуть мішані й частково хвойні ліси, у  південній частині дуб, граб, ясен та сосна. Ліси Київщини мають рекреаційну цінність, особливо для людей із серцево-судинними та нервовими захворюваннями.

Київщина має розгалужену мережу автомобільних та залізничних доріг, протяжність яких відповідно – 8200 км та 800км.

Через територію області пролягають  магістралі міжнародного значення: Львів-Харків, Львов-Москва, Смоленск-Одеса. 

Область має постійне залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами Європи.

Аеропот міжнародного класу «Бориспіль» - найбільші повітряні ворота України, через які здійснюються регулярні авіарейси у понад 30 держав світу.

Знайомство з Київщиною дає можливість побувати в історичному минулому України.

Давню історію Київського регіону засвідчують родові поселення мисливців часів палеоліту (20-15 тис. років тому) на території Києва, Фастова й села Добраничівки. Нині в с. Добраничівка діє археологічний музей, у якому зберігаються господарсько-побутові комплекси, до яких належить житло, знаряддя праці та  речі побуту первісних людей. Територія Київської області є частиною тих земель, де в І тис н.е. сформувалося ядро великого східно-слов’янського етнічного масиву. Біля сіл Зарубинців та Черняхова археолог В.В. Хвойка вперше дослідив могильники, що дали назву ранньослав’янським археологічним культурам – зарубинецькій (ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.) та черняхівській (ІІ – ІV ст. н.е.).

Знайдені пам’ятки мідного віку недалеко від с. Трипілля засвідчили про існування своєрідної трипільської культури (ІV – ІІІ тис. до н.е.).

Трипілля -  одне з найяскравіших культурних явищ в історії первісного суспільства всієї Європи, а досліджені знахідки є найбільшими з археологічних відкриттів ХХ ст. Пам’ятки трипільської культури досліджуються у селах Щербаківка, Халеп’я (урочище Коломийщина), Верем’я, Чапаївка, Казаровичі,  Нові Безрадичі, Гребені, Балико-Щучинка, Улянки  (урочище Ріпниця) та в м. Ржищів.

Київщина центр давньоруської княжої держави – Київської Русі. Літописні міста Київ, Вишгород, Чорнобиль, Коростень, Переяслав, Білгород, Юр’єв, Богуслав, Овруч та ін. свого часу стали визначними центрами могутньої держави, що мала значний політичний, економічний та культурний статус  у Європі.

            З пам’яток давнини в населених пунктах області з княжих часів збереглися частини фундаменту величного храму Святих Бориса і Гліба (ХІ ст.) у Вишгороді, Дванадцяти Апостолів (ХІІ ст.) у с. Білогородка, Єпископський палац (ХІ ст.), Церква Володимира Мономаха (Хі ст.) у Переяславі-Хмельницькому.

            З Київщиною пов’язані: геніальний твір «Слово о полку Ігоревім» - написаний одним із учасників боїв біля Переяслава 1187 р. у якому вперше згадується слово «Україна»; перший твір з історії ранніх слов’ян та Давньої Росі чернеця-літописця Нестора «повість  временних літ»; епічні думи часу боротьби проти турецько-татарських поневолювачів «Хмельницький та Барабаш», «Іван Богун», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка»; народні історичні пісні про гайдамацьких ватажків Максима Залізняка, Микиту Швачку, Семена Палія, Івана Бондаренка.

            Нинішня Київщина налічує близько 6000 пам’яток  культурної спадщини.

            2010 археологічних пам’яток області занесено до Реєстру нерухомих пам’яток, вісім міст області занесено до міст Всеукраїнського історичного значення. У переліку пам’яток  Київщини є 24 пам’ятки національного значення, серед яких велика кількість культових споруд XVI ХІХ ст., палаців архітектурних споруд, парків. Загальна площа території об’єктів природно-заповідного фонду  в області становить 80 тис. га, а їхня кількість наближається до 133.

            Упродовж багатьох десятиріч в області формувалася система музейних закладів, яка на сьогодні налічує 2 державних музеї-заповідники («Битва за Київ в 1943 р.» та Вишгородський історико-культурний), 15 державних музеїв із філіями та 241 музейним закладом місцевого та відомчого підпорядкування. Предметом особливої гордості є Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», що  налічує 23 музеї.

Київщина – неповторний і мальовничий куточок України. Велич краса цього краю, омитого могутніми водами Дніпра вражаюча.

Київщина сучасна – це благодатний край туризму й відпочинку, що залюбки відкриває подорожнім спадщину, археологічні, історичні, мистецькі, наукові та художні пам’ятки. Мальовнича природа цього краю, трагічна й водночас героїчна його історія, надбання прадавньої культури, приклад незабутніх попередників, безумовно не можуть не позначитися на духовному світі гостей краю.