"Едельвейсом цвіте Закарпаття моє…"

 «Едельвейсом цвіте Закарпаття моє…»

22 січня 1919 року відбулася подія, про яку мріяли покоління патріотів України, - урочисте проголошення Акта Злуки Української Народної республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Ним стверджувалось об'єднання  двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської та Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності.

Для закарпатців 22 січня подвійне величне свято: День Соборності України та річниця утворення Закарпатської області.

Доля краю склалася так, що майже тисячу літ він був одірваний від матері - України. Протягом тисячолітної неволі українське слово зазнавало всіляких утисків. Воно заборонялося, викорінювалось угорськими королями, австрійськими цісарями, чеськими поневолювачами, гортіївськими окупантами. Та гордий дух українства був незламний! Свідомість краян будив могутній голос поета Олександра Духновича, його боротьбу продовжили в наступних століттях Василь Гренджа-Донський, Юлій Боршош-Кум'ятський, Зореслав, Олександр Маркуш, Лука Дем'ян.

У літопис українського державотворення вписали немеркнучі  сторінки творці й оборонці Карпатської України, які в березні 1939 року підняли над краєм наш національний прапор. Недовгим був тріумф цієї героїчної держави на чолі з її першим  і останнім президентом Августином Волошином. ЇЇ захисники загинули смертю героїв на Красному Полі, що розкинулося біля ріки Тиса неподалік міста Хуст. Багато могли б розповісти її береги! Скільки бачили вони на своєму віку!

Вони були у 1918 році свідками того, як у селищі Ясіня була створена унікальна Гуцульська Республіка. ЇЇ метою було воз'єднання з Україною!

Вони бачили радість закарпатців, коли у жовтні 1944 року Срібна Земля була звільнена від фашистських окупантів.

На берегах Тиси палали ватри народного торжества після прийняття на І з'їзді Народних Комітетів Закарпатської України, який відбувся у листопаді цього ж року у м.Мукачеві, Маніфесту про   возз’єднання Закарпаття з матір'ю-Україною.

29 червня 1945 року між Радянським Союзом і Чехословацькою Республікою був укладений договір, за яким Закарпатська Україна, возз’є дналась з Радянською Україною, а 22 січня 1946 року Закарпатська Україна Указом Президії Верховної Ради СРСР була перетворена в Закарпатську область.   Здійснилося те, про що століттями мріяли краяни, розкидані по всіх усюдах, розділених горами й кордонами – жити в єдиній українській родині, вперше в історії українського народу завершилося возз’єднання всіх українських земель.

Закарпаття - наймолодша область України, наділена унікальними за своїм географічним розташуванням та природно-кліматичними умовами, становищем. Область унікальна тим, що межує з чотирма європейськими державами: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Сюди зійшлися не лише кордони п’яти європейськиї країн, але й поєдналася історія європейської та східної цивілізацій. Прикордонне співробітництво, рекреаційний потенціал регіону - у цих напрямах закарпатці грають першу скрипку. І не лише тому, що саме тут знаходиться географічний центр Європи. Закарпатці - вже європейці: за історичною традицією, ментальністю, життєвими цінностями.

У кожного краю є щось таке, чого немає ніде інде і чим можна гордитися навіть за межами своєї держави. Такою гордістю для Закарпаття є дивовижна природа:  сині, скупані у чистих хмарах гірські відроги,  стрімкі потоки, цілющі мінеральні джерела та  вікові праліси, а ще сади та виноградники. 

Природу Закарпаття часто прирівнюють до природи Швейцарії, називаючи її Карпатською Швейцарією. Ландшафти області є природним скарбом визначної краси  та екологічної цінності, важливим центром біорізноманіття, необхідним середовищем існування та притулком для багатьох видів рослин і тварин, що знаходяться під загрозою зникнення, важливою частиною екологічного, економічного, культурного, рекреаційного довкілля у серці Європи, спільного для багатьох народів і країн. Мінеральні та термальні води Закарпаття за своїми лікувальними властивостями і не поступаються відомим водам Кавказу, Чехії, Польщі чи Франції.

Гордістю Закарпаття є і легендарний історичний спадок, презентований унікальними дерев’яними церквами, збудованими народними майстрами без жодного цв’яха, величними замками та соборами, першокласними майстрами художньої літератури, музики, образотворчого мистецтва.

Споглядаючи  всю цю красу, поринаєш в прожите і пережите своїми краянами і переконуєшся: так, та краса, яку побачиш на Закарпатті, залишається світлим карбом у душі та серці, у помислах і діях на все життя.

Л.Попович

завідувач сектору діловодства

ГУДКСУ у Закарпатській області