І пахли квіти, зеленіли трави,
Кульбабки жовті виростали скрізь.
Ступали всі у Квітні, чи у Травні –
Туди, де зовсім не бувало сліз.
Юрій Титов
За церковним календарем 7 травня
вшановують мученика Саву Стратила та, преподобного Саву Печерського і преподобного
Олексія, мучеників Пасикрата, Валентина, мучеників Євсевія, Неона, Леонтія,
преподобного Фоми, преподобної Єлизавети чудотворці.
За народним календарем у
минулі часи до цього дня у селян закінчувався хліб, розпочинався голодний
травень: «Ну, хліб-то давно весь вийшов, піди візьми у Савки в лавці». У
давнину з цього дня бувало ще 12 холодів. У садах починають квітнути яблуні,
розгортають бруньки груші.
Іменинниками 7 травня є:
Валентин, Єлизавета, Олексій, Леонтій, Сава.
7 травня народились:
1840 — Петро Ілліч Чайковський, російський
композитор, диригент, музично-громадський діяч (мав українських предків).
1855 — Микола Кащенко, український біолог,
ембріолог, селекціонер, один із перших українських академіків, засновник
акліматизаційних садів у Томську і Києві. Разом з В.О.Караваєвим створив
зоологічний музей і був його першим директором.
1900 — Юрій Липа, український філософ, поет,
лікар Української повстансьої армії.
Події 7 травня:
1610 — Галілео Галілей відкрив перші
три супутника Юпітера (Іо, Європу, Ганімед).
1895 — в Санкт-Петербурзі російський фізик та
електротехнік Олександр Попов продемонстрував винахід, який
став прототипом радіо.
7 травня відзначають:
День радіо — з 1945 року
День радіо відзначається щорічно 7 травня і вважається святом працівників всіх
галузей зв’язку, радіоаматорів і радіожурналістів.
Це цікаво:
Українські символи: тополя. Для наших предків ці дерева були символом
життя, жіночої долі, матері, а також сумної дівчини та незрадливого, однак
нещасливого кохання. Вважалося, що вони охороняють від усього поганого,
тому обсаджували ними дороги, школи, церкви. Також тополю садили, якщо у родині
народжувалася дівчинка, щоб захистити її від хвороб і каліцтва.
Разом з вербою та калиною тополя
символізує рідну землю.
Чи знаєте ви, що:
Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий...» своїм
народженням завдячує Марку Кропивницькому. Про те, що слова належать Т. Г.
Шевченку, відомо всім, а от автора неповторної мелодії мало хто знає. Це
композитор і педагог Данило Крижанівський. Любитель українського театру, він
часто слухав, з яким натхненням читав Кропивницький «Причинну» Т. Г. Шевченка.
І у нього народилася думка покласти на музику окремі строфи цієї поеми. Вона
дуже сподобалася Марку Лукичу, і він вирішив будь-що надрукувати її. Проте,
обидва наклади збірок текстів з нотами (1884 та 1896 року), де була і ця пісня,
конфіскувала поліція. І тоді Кропивницький вирішив піти іншим шляхом.
В Одесі, де він на той час гастролював, з'явилися
афіші, які запрошували на нову виставу. У призначений день простору залу,
орендовану Марком Лукичем, заповнили робітники і студенти. Це був вечір пам'яті
Кобзаря. У першому ряду сидів околоточний наглядач Рутковський. І ось, коли
вистава добігала кінця, Кропивницький вийшов на авансцену і замість звичайної
пісні, яку він повинен був виконувати за розвитком дії, могутнім голосом
заспівав: «Реве та стогне Дніпр широкий...»
Публіка мимоволі пiдхопилася з місць, зустрівши
овацією нову пісню. Околоточний, оцінивши поведінку глядачів як політичну
демонстрацію, покликав поліцію. Але на нього ніхто не звертав увагу.
Кропивницький співав, а публіка, підхопивши урочисту мелодію, сміливо
підспівувала йому. Так відбулося перше прилюдне виконання славнозвісної пісні,
яка з часом стала широко відомою в народі.
За матеріалами порталу «Рідна країна» (ridna.ua)