За церковним календарем 28 січня вшановують преподобних Павла Фівейського та Івана Кущника, Прохора та Гаврила
Сербських і преподобного
мученика Пансофія.
У народі 28 січня називали Павлів день. Традиційно, цей день вважався не дуже щасливим. Якщо людина народжувалася 28 січня, то, зазвичай, її намагалися одягати
у одяг із льону та клали пучечок льону під
подушку — щоб відвести
погані сни. Льон тут використовувався
як оберіг.
У давнину, щоб дізнатись погоду, спостерігали за небом. Якщо зірки сильно блискотять, то бути
морозу, а якщо вони тьмяні, то буде тепло. Якщо з півночі
приходили хмари, то відлиги не чекали.
А сніговий буран вдень на Павла передвіщав
міцний мороз вночі.
Події 28 січня:
1992 — Верховною Радою України
затверджено національний синьо-жовтий стяг Державним
Прапором України.
Чи знаєте ви, що:
Синьо-жовті поєднання отримали логічне оформлення як національні кольори українського народу у ХІХ і ХХ ст.
Після того, як перервалася своєрідна традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, що перебувала
у складі Російської імперії, питання про національні символи не порушували.
Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних
смуг приблизно такої форми, як тепер здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу
за відродження української нації.
У червні 1848 року на міській ратуші
Львова вперше замайорів
жовто-блакитний прапор. Започатковану
ідею підхопили
різні спортивно-просвітянські
організації, зокрема відомі в усьому слов’янському світі так звані «Соколи». Для проведення першого крайового зльоту у Львові (1910) спеціально
було виготовлено жовто-блакитний прапор.
Відтоді й
починається широке використання прапора – спершу на західноукраїнських
землях, а згодом і на Лівобережній Україні.
Особливого розмаху ці процеси набули
під час святкування 100-літнього ювілею
від дня народження Т.Г. Шевченка. Жовто-блакитні прапори супроводжували урочистості не лише в Україні (як Правобережній, так і Лівобережній), а й у Москві,
Петербурзі, Оренбурзі, Омську, Відні, Празі, Варшаві, Кракові та інших містах.
Поштовхом до поширення
жовто-блакитної символіки
стала Лютнева революція
1917 р. в Росії, після якої національно-визвольний рух вийшов на новий рівень.
22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила
Закон про Державний
прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української
Народної Республіки.
13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української
Народної Республіки
(ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській
Русі, а у 1939-му – в Карпатській
Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону Армію у вересні 1939 року.
Синьо-жовті поєднання барв остаточно оформилися як єдинонаціональні на початку ХХ ст.
Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо, або синій колір як символ миру, та жовті пшеничні лани, або символ
достатку – жовтий колір.
До речі
- Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів
висунув історик та мовознавець зі Львова Б.
Якимович. На його думку, слово «хохол» монгольського походження і складається з двох частин:
«хох» —
синій, блакитний, небесний, «улу»
(юлу) — жовтий.
- Про
те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні свідчить і
той факт, що Данило Галицький,
засновуючи на честь свого
сина Лева місто Львів (перша згадка 1256
р.), подарував його
жителям герб, на якому зображено
золотого лева на синьому тлі.
А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі
або країни. (з сайту museumkamyanske.at.ua)
За матеріалами порталу «Рідна країна» (ridna.ua)