«Але ж пливуть, минають літа... Час і горами двига.
...І сум не такий, і радість не та... І тільки незмінна книга!»
(Євген Плужник)
Надходить новий
рік, і
день вже збільшився на
заячий скік. Ще начебто і зими
не було, а сонечко вже на весну повертає і пітьму проганяє.
Вважалося, що після Спиридона Сонцеворота (25 грудня) світло перемагає темряву і з'являється надія
на тепло.
У дохристиянські часи 26 грудня відзначали Свято Рода. Рід колись вшановувався
як першоджерело всього. Вважалося, що він
дарував життя всім земним
істотам, а тому цього дня випікали короваї, варили пиво і мед та проголошували замовляння на честь Рода і Рожениць: ”Хай все добре народжується!”
У християнські часи 26 грудня почали вшановувати Євстратія і вірили, що
цього дня злі сили хочуть знищити
сонце, а для того, щоб
цього не сталося — мітлу, на якій відьма може долетіти
до сонця, забирали з вулиці. Також в поріг застромлювали серпа і сокиру, щоб
нечисть не пробралася в хату.
Починаючи з
цього дня і до Різдва підмічали
погоду, бо кожен з дванадцяти днів
мав показувати погоду
одного з місяців майбутнього року.
(http://ridna.ua/2013/12/26-hrudnya-tse-tsikavo-znaty/)