«Щоб стати гарним,
потрібно намагатися стати ідеально гарним»
Рейнольд Глієр
У народному побуті 11-того січня
продовжувалися різдвяні
дні і ніякою
роботою займатися не дозволялося. А тому молодь йшла
на вечорниці, де влаштовували
ворожіння, а старші люди з дітьми розважалися загадками.
Що ж до погоди, то за цими днями намагалися вгадати не лише погоду на наступний сезон, але й наскільки цей
рік буде врожайним.
«Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний» — підмічали колись.
За церковним
календарем 11
січня вшановують мучеників дітей, вбитих Іродом у
Віфлеємі,
преподобного Марка, Феофіла, Іоанна
та Маркела.
Іменинниками ж 11 січня є:
Марки, Івани,
Тадеї, Георгії, Веніаміни та Маркели.
11 січня народились:
1875 — Рейнгольд
Глієр, композитор, диригент, педагог, доктор мистецтвознавства.
Автор балету «Тарас Бульба», симфонічної
картини-балету «Запорожці»
та ряду інших творів за поемами Т.Шевченка.
«Я верю в то, что мы, то
есть наш народ, будет жить страшно долго. Не сто, не двести, не тысячу лет, а
гораздо дольше. Я верю, что он станет лучше, ближе к идеалу и в конце концов станет совершенным. Так же и
с музыкой»
(Рейнтгольд Глієр).
1848 — Василь Нагірний, український архітектор та громадський
діяч. У 1882—1918 рр. кожна четверта церква у Галичині була побудована за його проектом (понад 200). Засновник товариства «Славія», «Народна торгівля», «Сокіл», «Зоря», «Народна гостиниця».
1888 — Тетяна
Садовська-Тимківська, українська
актриса. Ролі: Маруся, Проня
(«Маруся Богуславка», «За двома
зайцями» М. Старицького)
та ін.
Цього дня відзначають:
Всесвітнє позитивне
свято «Дякую»
Чи знаєте, що:
Про Рейнольда Глієра
Гастролі в Києві
Петра Чайковського, що відбулися 21—22 грудня 1891 p., перевернули все в душі
молодого Рйнгольда Глієра. Якщо колись він мріяв про кар'єру скрипаля, то відтепер твердо вирішив стати
композитором: "Перший раз у житті я був свідком
таких овацій, такого тріумфу... Цей складний
комплекс вражень і виявився останнім поштовхом, що вирішив мою долю".
Про роль, яку відіграла
в творчій долі Глієра Україна, найкрасномовніше сказав він сам:
«Щорічні літні виїзди родини в село під Києвом,
де, здавалося, саме повітря дзвеніло піснями, здружили мене з найбагатшим фольклором України, збагатили глибокими, незабутніми враженнями. Це була стихійна сила народного мистецтва, що мимоволі
опановувала моєю свідомістю, формувала
мої музичні уявлення».
Дивно, але
Глієр виявився в радянській музиці улюбленцем долі, на відміну від більшості
діячів вітчизняної
культури «перехідного
часу». Він лише уникнув будь–яких зазіхань на своє життя, але й навпаки…
Будучи ректором Київської
консерваторії у роки громадянської
війни Рейнгольду Морицевичу довелося боротися з кожною владою, яка тільки була в Києві. Студентів силою забирали
до армії, відбирали у викладачів житло... Глієр постійно
звертався до чиновників з проханням звільнити
від солдатчини і примусових робіт
студентів, а викладачам повернути житло. І, що цікаво, його
прохання задовольняли!
Він навіть домігся, щоб студенти
і викладачі отримували продовольчі пайки.
Композитор став одним із перших
в СРСР заслужених артистів республіки, у 1927 р. — заслуженим
діячем мистецтв РРФСР, а в
1938-му — народним артистом СРСР.
За матеріалами сайту «Рідна країна»