На місці звитяги і слави козацької
В історії
кожного народу є події й періоди, що стають вирішальними й доленосними. Їхнім
наслідком нерідко стає зміна історичних епох: одна, що віджила своє,
поступається місцем іншій – новій.
Такою
переломною добою стала для України Хмельниччина – національно – визвольна війна
1648–1657 рр., що кардинально змінила історичну долю українського народу й після
кількох століть підневільного, бездержавного існування вивела його на шлях
самостійного розвитку і побудови національної держави.
У період
національно-визвольної війни Поділля стало фактично головним театром бойових
дій, військо Богдана Хмельницького тут здобуло блискучі перемоги в Пилявецькій, Зборівській,
Жванецькій, Липовецькій, Батозькій
та інших битвах.
На
початку червня виповнилося 363 роки з часу битви під Батогом союзної армії
Війська Запорозького та Кримського Ханства під проводом Богдана Хмельницького
проти війська Речі Посполитої під командуванням Мартина Калиновського. Вона
відбулася 1–2 червня 1652 року на рівнині під горою Батіг біля сучасного села Четвертинівки Тростянецького району на Вінниччині.
Безпосереднім
приводом до цієї битви була спроба уряду Речі Посполитої не допустити воєнного
союзу України з Молдовою. Проти українських полків, що йшли з Подніпров'я до
Молдови, польська сторона мобілізувала 80-тисячну армію під командуванням
коронного гетьмана М.Калиновського. Вона зупинилася біля гори Батіг над
Південним Бугом і стала вичікувати українські полки. Несподівано Калиновський
побачив значні сили української армії на чолі з самим Богданом Хмельницьким, із
яким було до 30 тисяч татар. Вранці 1 червня 16 тисяч татар зав'язали бій з польською
кіннотою, у якому їм довелося відступити. Проте після того, як підоспіла
підмога, татари домоглися переваги. Тим часом українські полки завершили
оточення польського війська. 2 червня розпочалися вирішальні бої, в яких
особливо відзначилася козацька кіннота на чолі з І.Богуном. Вранці розпочався
артилерійський та рушничний обстріл польського табору, який не був добре
укріплений. Після цього козаки пішли в атаку. Серед шляхти розпочалася паніка.
І хоч німецькі найманці, що воювали в королівській армії, запекло захищалися,
їхній опір було зламано, козаки увірвалися до табору, і бій розгорівся вже
всередині. Учасник битви шляхтич М. Длужевський
сповіщав польському королеві: "...2 червня близько полудня нас атакував
сам Хмельницький із такими великими силами, що ми не змогли протриматися й
однієї години. Нас, оточених із усіх боків, орда рубала шаблями, а козаки так
захопили табір, що наше військо було буквально стерте з лиця землі". У
битві загинув командуючий польсько-шляхетським військом М. Калиновський.
Відступити вдалося не багатьом. Битва під Батогом була класичним взірцем
застосування військової тактики на оточення та знищення ворога. Сучасники
порівнювали її з блискучою перемогою карфагенських військ на чолі з Ганнібалом
над римськими військами під Каннами у 210 р. до н. е.
Натхненні
перемогою під Батогом козаки, керовані О. Гоголем, почали
повне звільнення Поділля. Битва мала важливе значення для зміцнення української
державності: ліквідовувалися важкі умови Білоцерківського договору після
поразки під Берестечком, створювалися сприятливі умови для народного повстання
на території Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств, унаслідок
якого було ліквідовано польсько-шляхетське панування й відновлено
функціонування органів влади української козацької республіки. Козаки здобули
значні політичні переваги на всіх етнічних українських землях, які на той час
стали вільними.
Укріплений
табір польського війська, що був місцем основної битви, знаходився поблизу
поселення Батіг, яке розташовувалося у Брацлавському воєводстві на березі
однойменної річки – притоки Південного Бугу. У XVI ст. поселення належало
князям Четвертинським, від яких через шлюбні зв'язки
перейшло до князя Януша Збаразького. Укріплення
збудовані до 1620 року. Засноване у 1629 році містечко згодом належало родині Слупичів. Як укріплене поселення згадується у 1640-х роках.
Мартин Калиновський обрав батозькі укріплення для
квартирування частини польських військ, що перебували під його командуванням на
території України, мабуть, тому, що під Ладижином
знаходилися його власні маєтки, хоч його за це і критикували. Територія табору
складала майже
Нині значну
частину території колишнього польського табору займає село Четвертинівка.
У 1992 р. тут було встановлено пам'ятник на честь видатної козацької перемоги.
Пам’ять наша у віках іскриться.
Кожен, хто над Бугом побував,
Вклониться праматері – криниці,
Де коня Хмельницький напував.
В тій воді, настояна віками,
Сила і відвага козаків,
Щоб не забували ми з роками
Рідну землю, материнський спів.
«Богданова»
криниця
Тростянчани щорічно відзначають цю величну
дату. Ми горді з того, що й сьогодні в нашому краї нащадки війська козацького
зберігають і примножують традиції своїх предків. На Тростянеччині
діє районне товариство Українського реєстрового козацтва, отаманом якого є
полковник Українського реєстрового козацтва Микола Прус. Функціонують 9 дитячих
козацьких об’єднань на базі загальноосвітніх шкіл й одне – на базі районного
Будинку творчості. Почути розповідь про життя і побут козаків, познайомитися з
цікавою експозицією, вдихнути козацький дух можуть усі відвідувачі Четвертинівського краєзнавчого музею, який радо запрошує
туристів.
Галина Ковальчук,
начальник відділу звітності та
бухгалтерського обліку операцій
з виконання бюджетів – головний бухгалтер
УДКСУ у Тростянецькому районі Вінницької області