На теренах
славної української землі знаходиться чимало міст і містечок з багатою
культурною, духовною, історичною та архітектурною спадщиною. Одним із таких є
Корець – невеличке провінційне містечко, районний центр на східній околиці
Рівненської області.
Найбільшою
перлиною архітектурного ансамблю м. Корець є жіночий Свято-Троїцький монастир. Він
задумувався в 1620 році як францисканський кляштор. До цього часу діяв в Корці
Воскресенський монастир. Але через тісноту і незручності, що були у монастирі, ігуменія Серафима просить свого племінника князя Самійла Іокимовича Корецького побудувати
новий, більш просторий. В 1620 році князь Самійло Корецький
засновує для православних монахинь великий монастир в честь Святої Трійці, будівництво
якого було закінчено в 1810 році князем Йосипом Чарторийським–Ярмолинським,
останнім князем з князів Корецьких.
В 1812 році
всі дорогоцінності, ікони, Євангеліє, хоругви були евакуйовані для збереження в
Київську Лавру, пізніше повернені в монастир. В 1831 році через польське
антиросійське повстання будівлю у католиків вилучено та передано у відання православній
громаді. Найжорстокіші бої були і в м. Корці при зіткненні з російськими
військами. Наслідком цих боїв стала велика пожежа, що охопила місто. В цьому
вогні згорів і новозбудований монастир. В такому стані храм перебував 30 років
і в 1863 році тут було відкрито жіночий монастир. З призначенням ігуменії Аполлінарії (Князевої) було піднято клопотання від
10 червня 1864 року перед єпископом волинським Антонієм про відбудову
зруйнованого і спаленого храму. Лише через три роки почали діяти відбудовчі
роботи монастиря, які тривали 13 років. Художній розпис вівтаря і центральної
частини зроблений Почаївською іконописною майстернею. Для центрального вівтаря
був замовлений іконостас у Москві в іконописній майстерні Охапкіно.
Освячення всього храму відбулося 21 вересня 1880 року. Після освячення було
здійснено переселення всіх монахинь з Свято-Воскресенського монастиря в
Свято-Троїцький монастир, а в першому розмістився притулок для дівчат. Разом з
іншими цінностями храму в Свято-Троїцький монастир було перенесено і благодатну
ікону Божої Матері “Споручниця грішних”,
передану Корецькому монастирю в 1622 році як християнську
святиню Яном Карлом Корецьким. З древнього Вавілону в Корець потрапила ця ікона завдяки князю Самійлу Корецькому, який воював із султанською Туреччиною. Церква
вважає, що саме до цієї ікони молилась Марія Єгипетська, після чого їй були
прощені всі гріхи і вона була причислена до лона святих.
Ця чудотворна ікона – святиня корецької землі.
Перша світова
війна зруйнувала життя монастиря і 29 серпня 1915 року він знову евакуювався зі
своєю власністю і дорогоцінностями в Козельніанський
монастир Полтавської губернії, а у листопаді вернувся у свою Корецьку обитель. Згідно з Ризьким договором від 18 березня
1921 року м. Корець залишилося
під владою Польщі. Польський магістрат нещадно став обкладати монастир і
православні храми великими податками. Утримувати монастир з кожним роком
ставало все тяжче, тому ігуменія Михаїла
організовує пошиття підризників, митр, плащаниць,
риз.
У військових
діях 1939 року Свято-Троїцький монастир не постраждав. Та не пройшло і 2-х
років як розпочалась війна 1941-1945рр. Під час окупації Корецький
монастир знаходився під постійним контролем фашистських властей. Для мирного
населення, для військових потреб монастир постійно надавав допомогу.
Післявоєнний період розпочався в монастирі з відбудови господарства в
монастирському Хуторі. Через заплановане закриття владою монастирів та храмів (з 1958 року) до Корецького монастиря переведено монахинь з с. Пляшева, Кременця, Дермані. Всього в об’єднаному
монастирі, на той час, перебувало 206 монахинь та послушниць. Та влада перейшла
до знищення і Корецького монастиря. Був відібраний
двоповерховий корпус, де розміщувались келії монахинь. Але завдячуючи великим
зусиллям ігуменії Людмили, насельниць монастиря та
прихожан монастир був збережений та діє з 1863 року і до сьогодні.
З лютого 1970
року і по липень 2007 року настоятелькою
Свято-Троїцького монастиря була ігуменія Наталія
(Надія Ільчук, жителька с. Іванівка,
Корецького району), яка провела в монастирі великі
реставраційні роботи по зовнішньому ремонту храму. Залізний дах було замінено
на мідне покриття, а куполи храму і дзвінниці покриті
сусальним золотом. Капітально відремонтована і обладнана трапезна. Реставровано
окремі ікони і позолочено іконостас. Після її смерті настоятелькою
Свято-Троїцького монастиря є ігуменія Рафаїла.
В честь
1000-ліття християнства на Русі та завдяки клопотанням ігуменії Наталії
Свято-Троїцькому монастирю повернули відібрані в 1961 – 1962 рр. приміщення.
Тепер там знаходяться: в одному із них – недільна школа на 200 учнів, а в
іншому – сестринський корпус.
На даний час Корецький жіночий ставропігіальний монастир нараховує 120
монахинь і послушниць. Вони вирощують зерно, овочі, доглядають свиней, корів,
мають сад, пасіку, теплицю. Територію прикрашає чудовий розарій. Всю
господарську роботу ведуть самостійно. В монастирі і до сьогодні діє золотошвейна
майстерня, де монахині та послушниці оздоблюють митри, плащаниці, скрижалії до мантій, позолочують ікони.
З Корцем і
монастирем пов’язані і останні роки життя коханої О.С.Пушкіна – Ганни Оленіної-Андро, яка після смерті чоловіка оселилась
недалеко від міста в с. Середня Деражня. Оленіна подарувала монастирю землі, своїм коштом утримувала
сирітський притулок для дівчаток. За заповітом похована на території
Свято-Троїцького монастиря.
Завітайте до
цього мальовничого і неповторного куточка корецької
землі. Приємна і цікава подорож подарує вам захоплюючі та неповторні враження
від знайомства з історичними та духовними цінностями.
начальник відділу розрахунків за
міжбюджетними трансфертами та клірингових розрахунків Управління міжбюджетних
відносин та моніторингу видатків місцевих бюджетів Головного управління Державної казначейської служби
України у Рівненській області
Гуменюк
Оксана Василівна